Hometrips. Футуризм та бандитські розбірки в Сан-Андреасі
Hometrips – це і поточна виставка у Білому Світі, і абстрактне живописне есе про експансію віртуальності у доступному для дотику, повсякденному бутті. Ми розпитали автора Євгена Лісняка про ідеї і хвилювання, що стоять за його майже безпредметними композиціями. Також ми зібрали історії про подорожі у віртуальному світі та власній уяві людей, що не могли здійснити звичайні подорожі "in real life".
Далі – пряма мова художника.
— Віртуальне у контексті виставки позначено концептуально, я намагався виділити потоківость і нескінченність наших стрічок в цих роботах і те, як образи, картинки та інформація міксуються в одну велику кашу. В цілому я побоююся цього, але це неминучий процес, і ніхто вже не зможе йому кардинально протистояти. Як на мене, так це сильно спрощує спосіб мислення, і всі ті речі, які ми раніше так любили і цінували, – тепер даються набагато складніше.
— Я за собою помічаю, що раніше любив дивитися довгі важкі фільми, читати складні книги, а ось останні кілька років мені набагато легше включити якесь відосік на ютубі. Мені треба робити більше зусилля, щоб прочитати якусь складну книгу. Це не так вже й здорово, але це глобальні процеси, що ми можемо з ними зробити? Можна тільки відповідально до них ставитися, розмірено споживати і прийняти цей новий спосіб взаємодії між людьми.
— Людство, звичайно, з цим впорається – просто трансформується в якусь іншу форму, адже трансформація відбувається весь час. Людина майбутнього ймовірно буде, на наш погляд, кілька поверхневою, розважальною, діснейлендівською. Це може не сподобатися людям, які культурно прив'язані до парадіми минулого. Я і себе до них вже зараховую, бо прикипів душею до цих складних книг, важких фільмів. Це здається нам не дуже приємним і природним, але для людей майбутнього – цілком органічним, і все буде в порядку.
Добірка історій про подорожі у віртуальному світі та власній уяві людей, що не могли здійснити звичайні подорожі "in real life". Це справжні розповіді, якими ви ділились з "Білий Світом" упродовж виставки Hometrips.
«…Карантин завадив моїй заздалегідь запланованій подорожі на о.Сардинія, де я мріяла побачити дивні мегалітичні башти нураги, збудовані задовго до нашої ери. Але Всесвіт компенсував мені цю втрату досить несподіваним чином: майже всі плоди, власноруч вирощені на дачі у цьому році мають гігантський розмір. А ще, крім того, зараз, наприкінці жовтня, вдруге розквітли жасмін та анемони, ніби відсилаючи мене у якісь теплі краї))))» (Тамара Янович)
«…Була у Чілі! Під час локдауну до мене зафрендилася шкільна вчителька мистецва з Чілі. Їй сподобалася моя картина Ізоляція та інші, що були в Інстаграм профайлі. Вона написала мені чи зможу я поспілкуватися з її учнями і звісно я погодилася. Під час зум конференції підлітки розпитували мене про картини, які їм сподобалися. А після того діти з молодшої школи прислали репродукції на мої роботи. Було неймовірно приємно.» (Katya Kononenko)
«…Під час карантину я купив ігрову консоль Playstation 4. Я здійснив неймовірні подорожі завдяки іграм GTA 5 та Call of Duty. Мені довелося милуватися чарівною природою Сан-Андреаса та брати участь у бандитських розбірках. Також я побував у індустріальному Верданську, що у Кастовії, який вразив мене і нагадав про дитинство у Черкасах 90х років.» (Влад Кришовський)
«…На початку карантину мої думки були прикуті до експедиції українських вчених до Антарктиди. Я стежила за їхньою складною дорогою, раділа успішному прибуттю, чекала на нові фото з антарктичними пейзажами, переживала трагедії команди та коментувала пости українських ЗМІ про них. І ці мої уявні мандри тривають досі. P.S.: Пінгвіни класні.» (Олександра Кришовська)
«…Мандрувати світами можна не виходячи з дому. Світ спорту можна перенести до себе у вітальню, де диван перетворюється на багатофункціональній спортивний інвентар, а запилений закуток стає найвідвідуванішим місцем для дихання свіжим повітрям. Карантин – не привід відмовляти собі у подорожі до рідного міста, хоч на годину і хоч онлайн – зустрітися з друзями та пограти в улюблені настільні забавки або у «Що-Де-Коли», що транслюється з Одеси. Надихають мандрівки у світ мрій, де ти вже відкриваєш першу доступну країну та пірнаєш у тепле море, купу свіжої чурчхели та соковитих фруктів. Мандруйте до внутрішнього світу один одного, відкривайте нове та розважайтесь.
Моя найзнаКОВІДніша мандрівка була до Стародавньої Греції, на свято уславлення Вакха та його дарів. Пристібніться простирадлами, притримуйте вінки та вирушайте!» (Анастасія Дьоміна)
«…У один із днів ізоляції я вийшов на балкон і подивився на парк під домом. Згадав плани на подорож, що відклалась на невизначений час, і в цей момент мої думки понесли мене в далекий, прекрасний і неіснуючий сад. Я почув дивні, але красиві звуки птахів і крики звірів, що розмовляли одне з одним. Лисиці танцювали дивний танок, за яким спостерігав Лось. Аромат ладану відчувався в цьому саді. Але тут мене покликали і мої думки повернулись до омріяної Грузії, куди я й повинен був відправитися, якби не карантин. Пізніше мій розум ще неодноразово повертався до цього прекрасного, нереального саду.» (Антон Тарасюк)
