Петро Сметана / Проходячи повз монастир

Від зображення конфлікту людини і міста Петро Сметана переходить до усвідомлення протистояння людини з невизначеністю і метушнею. І раптом не лише знаходить вирішення виявленої проблеми, а й пропонує його глядачеві в кришталево ясній формі – у вигляді запрошення на спільну прогулянку повз Монастир.

«Монастир як місце розміреного стабільного життя, до якого прагнуть більшість людей на планеті. Місце безпеки. Адаптація до чітких правил, виконання своїх щоденних обов'язків, – прості речі, для людини це під силу. Особливо у місці, де відсутні багато звичних для нас подразників.
Така чіткість буття є дуже бажаною для більшості, але є вибором небагатьох. Ми не занурюємося в цю ідилію, бо знаємо, що ніколи не досягнемо її в нашому житті. Оазис, крихітний замкнений світ, близький до ідеалу, який чомусь обираємо спостерігати здалеку.
Чому ж ми всі не існуємо в монастирі, а проходимо повз…»
(Петро Сметана)