Онлайн-виставка "Ситодрук. Робота з колекцією"

Історія ситодруку йде корінням у V століття на Далекий Схід, де при створенні елементів гравюр і принтів на тканині крім ксилографічних матриць використовували трафарет, вирізаний на папері і проклеєний нитками. Тільки через багато століть, на стику XIX-XX віків, трафарет потрапляє з Азії в Європу. Його особливо полюбили французькі представники течій арт-нуво, арт-деко і кубізму, а потім і поп-арту. Шовкотрафарет, або ситодрук став використовуватися для створення ілюстрацій, обкладинок журналів, арт-буків і текстилю. Найвідоміші шанувальники цього методу – Пабло Пікассо, Жан Міро, Енді Уорхол, Рой Ліхтенштейн, Річард Хемілтон, Герд Віннер, Роберт Раушінберг.

Чим обґрунтований величезний інтерес художників до цієї досить технічної художньої методики? Наскільки складним не був би спосіб виготовлення трафарету, він залишається досить економічним при великій кількості отриманих відбитків. При цьому практично немає поверхонь, на які неможливо нанести супер-точне зображення, пляму або малюнок з найдрібнішими деталями, до того ж без обмежень у кольорі.

Ну а як же унікальність твору? З такою можливістю тиражування відкриватися нові горизонти: з одного боку, з'являється більше шансів придбати авторський художній твір (а не принт на полотні), а для автора – можливість інтерпретацій через дублювання і тиражування в обмежених рамках плям і матриць, пошуків ідеальних пропорцій кольору, тону і лінії.

Серії учасників проєкту:
Тіберій Сільваші
Саша Прахова
Олександр Верещак
Володимир Вештак та Ірина Вештак-Остроменська
Олександр Бабак
Володимир Будніков
Олена Придувалова
Кирил Проценко
Юрій Пшеничний
Сергій Савченко
Ніна Буряк
Мартін Манойлін