Ольга Березюк та Олена Клочко / Спокуса зірками
Ольгу Березюк спокушають простори, повні таємниць і магії, і загадки власних бажань. Фігуративний живопис і пейзаж нагадують про Андрю Вайета і Едварда Хоппера. І візуальною поетикою зоряного неба, і живими образами техносфери Ольга Березюк представляє гармонійний всесвіт, де живуть у симбіозі вільні жінки, які володіють сакральним знанням, та інші створіння, земні й небесні. І світ цей пронизаний всепроникною вологою, що омиває персонажів, предмети, ландшафт, географію та історію. Тут природним є взаємозв'язок усього і кожного з усім, видимим і відчутним: це, по суті, екологія сюрреальності, що живе у легкій грі парадоксальних алюзій.
Про які спокуси піде мова стосовно Олени Клочко (наразі вона працює в арт-резиденції Jupabimil)? У її живописі бароковий підхід до тіла поєднується з китайською традицією і, очевидно, мало що приховує; часом він навпаки висвічує деталі, які підкреслюють, що автор дивиться на тіло як на ландшафт. Тому для Олени людське тіло і плоть – може, і не спокуса, але пастка, з якої вона час від часу виривається, та при кожній зустрічі з новою моделлю потрапляє в неї знову. Занадто сильною є зваба почати полювати за схожістю, знову захопитися кимось красивим або жахливим, кинутися у тотальне стеження за роботою м'язів і лінією світлотіні… І в цьому полюванні, як у стародавньому ритуалі, забути, що це ілюзія, магія, і що під нею – головна таємниця, яка відбивається у цих дивних очах.
Фоторепортаж із відкриття виставки
Переглянути додаткові матеріали за виставкою можна за тегом в instagram #starlight_temptation_ww